Чому іноді інші люди для нас важливіші за нас самих?

Занадто часто інший стає для нас надзвичайно цінним лише через наше знецінення себе.

Потрібно чимало мужності, щоб задати фундаментальне питання:

«З того, що я хочу від цього іншого, що я повинен зробити для себе сам?»

Наприклад, якщо я хочу, щоб інший піклувався про мою самооцінку, то мої очікування спрямовані не за адресою.

Якщо я чекаю, що інший буде добрим батьком і піклуватиметься про мене, то я ще не надто дорослий.

Якщо я чекаю, що інший позбавить мене від страхів і жахів під час життєвої мандрівки, значить, я ухиляюся від головного завдання і основної причини мого перебування на землі.

Ми повинні запитати себе щодо кожної проекції:

«Як це про мене?»

І все, що ми запитуємо про інших, нам потрібно запитати про себе.

І якщо ... вистачить мужності, сказати:

«Зрештою, жодна людина не може дати мені те, чого я хочу; це можу зробити тільки я сам».

Психоаналітик Джеймс Холліс

«Мрії про Едем. У пошуках доброго чарівника»