Психотерапевт не намагається змінити клієнта.
Це одна з ключових особливостей психотерапії.
З якою часто непогоджуються клієнти і на якій "спотикаються" починаючі психотерапевти.
Очевидно, що в процесі психотерапії (якщо вона успішна) людина змінюється. І іноді ці зміни досить суттєві.
В першу чергу - змінюється відчуття людиною самої себе, внутрішніх страждать стає менше, з'являється розуміння своїх потреб і способів їх реалізації.
І, як правило, внутрішні зміни призводять до змін зовнішніх.
Людині стає легше жити своє життя - вона краще справляється з кризами, краще працює, легше встановлює корисні зв'язки і закінчує шкідливі, частіше відчуває задоволення і щастя.
Ця картина доволі оптимістична, і ті, хто ніколи не був на терапії, дивлячись на своїх "протерапевтованих" друзів приходять з очікуванням суттєвих змін на краще. І, бажано, швидких і безболісних.
Це місце, де психотерапевту легко потрапити в пастку.
З одного боку, казати що у психотерапії немає задачі змінювати клієнта - доволі фруструюча інтервенція. Особливо на початку терапії.
З іншого боку, підтримувати їдею про те, що клієнт має змінитись, а психотерапевт та людина, яка може ці зміни забезпечити - доволі спокуслива позиція.
Вона дає відчуття влади і контролю в терапії, збільшує позитивний перенос і дозволяє уникати незадоволення клієнта.
В той же час це робить психотерапевта вразливим до знецінення (як клієнтського, так і власного) в майбутньому. І може приводити до втрати відчуття власної професійності, якщо бажані зміни не відбулись.
Щодо клієнт-терапевтичних стосунків, це вносить напругу між терапевтом і клієнтом. Яка дуже часто не усвідовлюється.
На цьому зупинимеся окремо.
Майже в кожної людини є хтось, хто прагне щоб вона змінилась. В дитинстві це батькі і вчителі, в дорослому житті це близькі, друзі, партнер, керівник.
Батькі, до речі, часто також очікують змін і від дорослих дітей.
Також сюди відноситься і суспільство в цілому - воно завжди очікує від нас якихось змін, часто даючи протиречиві послання. І хоча "суспільство" - доволі абстрактне поняття, кожна людина наповнює його своїми сенсами.
Формула таких змін проста - "роби як треба і все буде добре".
Кому "треба" и кому буде "добре" - очевидно далеко не завжди, тож ця формула є класичним інтроектом.
А інтроект - це ідея, якій людина намагається слідувати і одночасно з цим підсвідомо опирається їй.
Оскільки психотерапевт сприймається як значима, мудра або впливова фігура - немає нічого дивного, що клієнт переносить попередні стосунки в терапію і очікує інтроеційної позиції психотерапевта.
Клієнт приходить з несвідомим очікуванням, яке виглядає приблизно так: "Скажи що мені робити, я змінюсь і це налагодить моє життя".
І може вимагати у терапевта прийняти цю роль і злитися, якщо цього не відбувається.
В той же час, якщо ця роль буде прийнята - клієнт почне опиратись. Його внутрішній конфлікт "я маю себе змінити\я хочу бути таким який я є" перейде з внутрішнього простору у зовнішній і почне розігруватись в стосунках з психотерапевтом.
Це особливо яскраво проявляється у клієнтів, схильних до інтроекції, з токсичним соромом (нарцисичних), пасивно-агресивних, схильних до аутоагресії та нечутливих до своїх ID-процесів.
В цій ситуації задача психотерапевта не бути учасником цієї сцени, а допогти клієнту усвідомити цей конфлікт.
Добре, скажете ви. Якщо психотерапевт не тільки не гарантує змін, а й навіть не ставить собі задачу змінити клієнта.
Тоді, власне, що саме робить психотерапевт? І як бути з тим, що по факту зміни відбуваються?
Головна задача психотерапевта - допомогати клієнту краще усвідовлювати себе.
Так, в більшості випадків покращене усвідомлення себе призводить до важливих змін в житті.
Але ці зміни є скоріш побічним ефектом, а не основною задачею.
І бувають ситуації, коли усвідомлення не призводить до змін, тому що клієнт так вибирає.
Основна ідея полягає в тому, що, власне, зміни - це вибір клієнта. Який він може робити, а може і не робити.
Усвідомлення допомагає краще зрозуміти ситуацію, причино-наслідкові зв'язки, ризики, можливості і перешкоди майбутніх змін.
Рішення про зміни - це виключно відповідальність клієнта.
А психотерапевт буде залишатись почуч з клієнтом не залежно від його рішення - тому що йому цікаво не те, яким клієнт стане в майбутньому, а те, який він є прямо зараз.
Автор тексту Олексій Виноградов
Comments