Більшість із нас звикла жити так, ніби сенс уже визначений наперед. Уявіть себе машиністом метро : чіткий маршрут, передбачувані зупинки, і ви знаєте, де закінчиться ваша подорож.
Без сюрпризів, без несподіванок, але чи є в цьому місце для чогось справжнього?
А тепер уявіть інший сценарій.
Ви стоїте на березі океану, і кожна хвиля — це можливість. Ви не знаєте, якою вона буде, але це не зупиняє вас від того, щоб увійти в цей рух.
Саме так ми часто й рухаємося крізь життя: без гарантій, але з відкритістю до нового.
Проте сенс життя — це не хвиля, яку потрібно зловити, і не маршрут, яким потрібно пройти. Це запитання, яке ви ставите собі щодня: «Навіщо я тут?»
Іноді воно ледь чутне, загублене в рутині, але від того не менш важливе.
Сенс не є чимось постійним чи раз і назавжди знайденим. Він змінюється разом із вами. Те, що було важливим для вас кілька років тому, може втратити своє значення сьогодні. І це нормально. У цьому й полягає глибина життя: кожен новий етап приносить із собою нові цінності.
Часто ми шукаємо сенс у великих речах: у досягненнях, у мріях, які мають змінити наше життя. Але сенс не завжди гучний і помітний. Іноді він ховається в простих речах: у вашій здатності дивитися на небо вранці, підтримати близьку людину або просто зупинитися, щоб відчути момент.
Екзистенціальна істина полягає в тому, що сенс не дається нам ззовні. Жодна книга, жодна теорія, жодна інша людина не може визначити, у чому він полягає саме для вас. Це ваш вибір і ваша відповідальність.
Але хіба це не прекрасна можливість?
Кожен ваш день, кожен ваш крок може бути насичений тією значущістю, яку ви обираєте йому надати. Навіть якщо цей крок — лише ще одна спроба втриматися на ногах у непевному світі.
Ви маєте право ставити собі складні запитання.
Ви маєте право змінювати свої відповіді.
І ви маєте право жити так, як вам підказує ваша власна істина.
Адже сенс життя — це не пункт призначення.
Це процес, у якому ви є головною діючою особою.
コメント