Конспект лекції з Гештальт-Конеренції КІГіП, 2022 рік
спікер
Лариса Дідковська:
Базова університетська психологічна освіта. Диплом психолога. Кандидат психологічних наук. Доцент Львівського національного університету імені Івана Франка. П’ятирічна школа психотерапіі за програмою Європейськоі Асоціаціі Психотерапії (Відень, Австрія).
Європейський сертифікат з психотерапії. Навчання та отримання сертифікату за програмою Паризької Школи Гештальту «Робота з сексуальністю в гештальт-терапії».
Навчання та отримання сертифікату за програмою Паризької Школи Гештальту «Робота з тілесністю» і «Робота з тілесністю у воді». Навчання та отримання сертифікату за програмою Паризькоі Школи Гештальту «Робота з травмами в гештальт-терапії». Когнітивно-поведінкова психотерапія. Схема-терапія. ЕМDR. Член Української Спілки Психотерапевтів (УСП). Член Європей
ської Асоціації Психотерапії (EAР). Відень, Австрія. Президент Украінської Асоціації Гештальт-терапії. (УАГТ). Голова секції Гештальт-терапії Української Спілки Психотерапевтів (УСП). Навчаючий тренер та супервізор Української Спілки Психотерапевтів (УСП). 33 роки професійного досвіду.
«Ресурси та обмеження інтеграції у часи поляризації»
Я хочу сказати про те, що для мене означає тут бути, про ті організації, які я презентую і очолюю. Ми організували Українську асоціацію гештальт-терапії ще у 1996 році з благословіння Сержа Гінгера (Джинжера). Це тоді було дуже важливо – обєднання всіх гештальтистів. Він казав, що українці молодці, що об’єдналися, проводив паралель, що в Росії цього немає. Мені тоді це було не зрозуміло. Але зараз зрозуміло. Я говоритиму про поляризацію. Я говоритиму про війну, про військових, про резервістів, про мирне населення. Я буду говорити про контраверсійні речі, але я готова до діалогу на різних рівнях, готова чути вашу точку зору. Я приймала участь у ЄАГТ, у МІГІС, мені також важливо бути тут зараз з вами.
Моя внутрішня позиція дуже чітка. Я білінгвальна. Коли я говорю «по-русски, никто не поймет, что я не коренная русская. Я в саду, яслях разговаривала по-русски, поскольку здесь, на западе Украины, когда я росла, не была украинских садиков». Але моє коріння, мій фундамент є дуже стабільним, статичним, тому що я з дідів-прадідів українка.
У нас був відомий композитор Микола Колесса, який казав, що був українцем, але за своє життя він пожив в 6 країнах , нікуди не виїжджаючи зі своєї хати. Чому? Бо він народився до першої світової, у Австро-Угорщині. Тоді трах-бах ЗУНР, українська мова. Тоді Брестський договір і він живе в Жечі Посполитій, нікуди не виїжджаючи зі своєї хати. Тоді трах-бах 1939 рік і він опиняється у радянському союзі. Ніхто його не питав, як і зараз нас ніхто не питає, чи хоче він цього, але знову інша країна. 22 червня 1941, оскільки німці дійшли до Львову швидко, він уже живе у Лємбергу, як німці називали Львів. І чотири роки він живе в іншій країні, іншій державі, навколо висить свастика, інша мова, інше все. А потім у 1944 звільнили і знову радянський союз. А потім, Україна стала незалежна. І це шоста країна, в якій він жив. Якщо ти не можеш ідентифікуватися з державою, або ти зможеш ідентифікуватися з державою, але тоді у тебе буде множинний розлад особистості або розщеплення. Тоді мешканці прикордонних територій, так само як і деяких країн, наприклад, прибалти, білоруси, можуть ідентифікуватися з національністю. Як Микола Колеса, який був українцем в Австро-Угорщині, потім він був українцем в ЗУНРі, потім в радянському союзі, в Жечі Посполитій… Прапори міняються, гроші міняються, уряд міняється… У мого діда була купа різних грошей, якими ми в дитинстві гралися.
Зазвичай діти граються листочками, а у діда були австро-угорські, російські, польські та ін. справжні гроші. Тому у прикордонних територіях ідентичність формується як те, що допомогає вижити, саме по собі. Ми знаємо з праць Жана Піаже, що ідентичність формується до 12 років. А потім з тобою може відбуватися різне, але ти вже знатимеш, хто ти є. Соціальна, психологічна, особистісна, етнічна, яка завгодно. А зараз про полярності і розщеплення. Це те, на що ти можеш покластися, щоб не відбувалося з зовнішнім світом. А поскільки в прикордонних територіях завжди щось відбувається, ти мусиш це виростити. Що таке Карлові Вари у Чехії? Це Карлсбад, що був у німців.
Що таке Маєнські лазні? Це взагалі-то Марієнбад, в якому відбував заслання «великий лєнін». Нормальні такі заслання. Шльонські вари, Лемщина і тд. В часи таких трансформацій, протистоянь потрібно мати те, на що спиратись. На берегах моря завжди є шанс руйнувань. Для того, щоб розсікати несамовиту силу, стоять хвилерізи. Ця руйнівна сила рубиться. Хвилеріз дуже простий. Він складається з заліза і бетону. Коли руйнується берег, він стоїть.
Коли є ідентичність (національна чи професійна, чи моральна), тоді вона дає можливість вистояти. Коли фундамент надійний, можна будувати будинки зверху. Коли ж він не надійний, тоді зверху збудувати щось складно. Тоді це недостатньо безпечно. Я скажу вам правду, чому у США та Канаді будинки пливуть по ріці? Тому що вони будують без фундаменту.
Як будувати фундамент? На це питання відповісти просто. Фундамент – це завжди просто. Це було зрозуміло ще задовго до виникнення психології та багатьох наук. Це все прописано навіть в Біблії: «не убий», «не укради», «не обдури». Вони регулюють соціальну поведінку. Їм тисячі років, але ми усі ними послуговуємось. Ясно, що немає на 100% тих, хто б їх виконував, але вони регулюють безпеку? Вони регулюють безпеку. І далі все дуже просто. Це тому, щому мені простіше. Це вибудували раніше. Ми знаємо, якщо у дерева багато коріння, то дерево може витримати. Це може бути фундамент не лише національної ідентичності, а будь-якої. Коли він міцний, тоді зверху можна будувати.
Коли будують будинок, тоді питають, чи фундамент витримає. Для мене крім професійної ідентичності, є моральний фундамент. Питання національної ідентичності я толерую. Тому я розповіла про свою білінгвальність. Улюбленим віршем мого діда, який був українцем з діда-прадіда, його улюбленим віршем був російський вірш «На смерть поэта»:
«Но есть и божий суд, наперсники разврата! Есть грозный суд: он ждет; Он не доступен звону злата, И мысли, и дела он знает наперед.»
І я дівчинка, яка закінчувала українську школу і була там круглою, квадратною, я так скажу: є фундамент, або є реальність. Я скажу так, не знаю, чи є фундамент у росіян, які йдуть на нас війною, я агітую так: є мораль. Тому я агітую за моральний фундамент. Мораль універсальна. Цінності свої, а мораль універсальна. Кожен із нас унікальний, але люди універсальні, бо не було б підручника «Психологія людини», «Анатомія людини». Є речі, які роблять нас універсальними. Як ви думаєте? Це почуття, емоції. Ми бачимо, як страждає афроамериканець. Ми не знаємо його релігії, мови, менталітету. Але ми це бачимо. Ми бачимо, як радіє латиноамериканець. Ми теж про нього нічого не знаємо. Ми поняття не маємо, у що він вірить, якою мовою розмовляє. Але є щось, що нас об’єднує, що робить нас однаковими: наші переживання. Це про можливості інтеграції, про можливості об’єднання. Наші переживання універсальні і всіх інших людей на планеті.
І радіє мама, коли щасливе її дитя. І страждає мама, коли над її дитям рвуться бомби однаково, якою б мовою вона не говорила. В якій би країні вона не жила. І тому тепер буде презентація.
Ресурси та обмеження інтеграції в часи поляризації
Війна поляризує. Хочемо ми цього чи ні, весь світ на війні стає поляризованим. Поляризація – це дисоціація, роздвоєння, розщеплення, протистояння. Але ми не маємо на це впливу. Чому? Бо на полі бою є лише дві опції, сторони: свій, чужий. Є ще третій – це зрадник. І тоді той, котрий від своїх переходить до чужих, він зрадник для нас. Той, який переходить від чужих до нас, він зрадник для них. Третього не дано. Тут немає «сірої зони». Світ стає чорно-білий, як у дітей. Діти дуже щирі і прості. Вони хочуть на руки, вони хочуть морозива. І тоді вони кажуть: «Я тебе люблю». Не купив морозива – ти поганий, «Я тебе не люблю». Ми виростаємо і навчаємось не говорити про люблю і не люблю. У мирному часі норма посередині. Але чому тема сьогоднішньої зустрічі «Інтеграція». Тому що при поляризації дуже важко інтегрувати.
Який концепт гештальт-терапії? Інтеграція. Який концепт війни? Поляризація. Суть поняття полярності за визначенням Г.Москальє , який очолив після Гінгера Французьку школу гештальту: «Будь-яка риса особистості, будь-який її поведінковий прояв, має свою протилежність». «Світ не є біполярним. Завжди є багато відтінків для вираження однієї ідеї або ситуації… Ми не є одновимірними, оскільки не володіємо лише однією характеристикою, однією патологією, одним способом буття у світі». Поки немає війни, світ не поляризованим. Війна поляризує. Якщо у мирний час людина поляризована, це називається біполярний розлад або дисоціативний розлад і той, і той є порушенням на рівні межового розладу навіть не на невротичному. А тепер про гештальт, те, що є тут і тепер. Війна не залишає безпечної середини, на якій можна залишатися зараз. Або свої, або вороги. Якщо ми теж так будемо думати, діяти, поводитись, це може бути фронтом всередині. Це буде муками Гамлета. Весь психоаналіз про внутрішній конфлікт: про конфлікт між «хочу» і «треба». «Хочу Машу» каже лібідо, але «треба женитись» - каже суперего. «Хочу битися», і каже супер-его «треба дотримуватись правил» і моє его каже: «Я вибираю цього не робити». Якщо ми будемо розділяти, те , що не варто розділяти, буде нам на шкоду, а не на користь.
Гештальт-підхід прагне до гармонійної єдності всіх взаємодоповнюючих крайнощів (полярностей) людської поведінки (наприклад, агресивність та ніжність), але не до відмови одної з них на користь іншої або до ілюзорного пошуку «помилкової» середини, - С. Гінгер. Ілюзорного пошуку, чому? Тому що за теорією гештальту, середина – це не місце, де треба бути весь час, це не місце, від якого не можна ні на право, ні на ліво відхилятися. Середина – це місце пошуку, але не помилкової середини, а можливостей обирати. За моєю ідентичностюі, середина – це не ілюзія інтерграції полярностей. А можливість вибору. Якщо я на полюсі, то інший – це ворог, я його маю вбити. Якщо другий – мій, то я почуваю себе безпечно. Я не обираю. А коли я можу обирати, то я можу обирати.
Чи можна це порівняти з поляризацією, яку робить війна? Ні, звичайно. Але якщо включати когнітивні ресурси, а не лише афективні, то ми можемо досліджувати: що зараз зі мною? З моїм клієнтом? Моєю країною?
Здорова людина здатна прийняти свої суперечливі почуття та складні емоції. Вона розвиває в собі творчу здатність кожного разу знаходити баланс між властивими для неї протилежностями (полярностями). Дж.Зінкер
Це відповідь про те, як можна опинятися на середині: через розвиток творчої здатності. Це основний ресурс у гештальт-підході. Ніхто не хотів з нас відбутися на війні. На братовбивчій війні, що робить її аморальнішою. Чи є ті, хто пристосувалися? Так. Це можливо, по-перше, якщо захотіти, по-друге, якщо щось зробити. Я думаю, зараз багато хто надає допомогу: біженцям, постраждалим і т.д. Що треба пам’ятати?
Що війна поляризує. Що я зараз спостерігаю, працюючи?
1. Ті, що залишились, хороші. Ті, що поїхали – погані. Бо вони труси, вони зрадники. Один фронт.
2. Ті, що виїхали – хороші. Ті, що залишились – погані. Чому? Інстинкт материнства один з найсильніших. Якщо орел буде забирати циплят у квочки, вона буде битися. Інстинкт материнства сильніший за самозбереження. Скільки дітей серед тих, хто поїхав? 70% дітей. І тоді як ставляться до тих, хто лишився з дітьми? Що вони наражають дітей на небезпеку, що вони дурні і т.д. А як дивиться на те гештальттерапія? Як на вибір. Що кожен має право на вибір. За моєю освітою, я патопсихолог. І я використовую цю концепцію.
Психотик – це той, у кого один спосіб поведінки.
Невротик – це той, у кого є два вибори, але обидва неправильні. Їхати – неправильно, бо не захищаєш свою землю. Неїхати неправильно – бо дітей наражаєш на небезпеку. Тому що ти ускладнюєш життя своїх близьких.
Тому що коли ти поїхала, то чоловіки дуже раді. У них розв’язані руки, вони можуть йти воювати.
Хто ж такий здоровий? Як виглядає здорова людина, особистість? В здорової людини є скільки завгодно рішень і будь-яке може бути правильним. Тоді правильно може бути поїхати, бо ви не будете тут ефективні зі своїм страхом. Тоді правильно буде залишитись, якщо ви знаєте, як подбати про себе. Або правильно поїхати на захід України, а коли буде небезпечно, поїхати за кордон.
Мій чоловік читав статистику з кордону між Польщею і Україною, то кажуть, що за одну добу з України виїхало 14 тисяч осіб. В той же час заїхало 19 тисяч. Немає неправильного рішення. Як вчить гештальт-терапія? Роби що хочеш! Це твоє життя! Тільки буть готовий за це відповісти. Будь готовий прийняти за це відповідальність. Дай нам Бог бути здоровими людьми! Це відповідь про те, як інтегрувати полярності: не бути з двома неправильними відповідями. Будь-який вибір правильний, тільки будь готовий за це відповісти. Коли ми працюємо з усіма біженцями і з їх комплексом виживших, і не тільки з біженцями, а й з військовими, треба дещо пам’ятати. Ми раніше співали у пісні: «Я живу на Землі довго, за себе і за того хлопця». Коли ми приходимо у здорове місце здорової середини, ми не засуджуємо інших за їх вибір, ми не засуджуємо себе. Ми беремо на себе відповідальність. Ми з полюсів, де немає вибору, опиняємось в місці, де ми обираємо те, що нам краще. Війна поляризує на рівні рептильного мозку, на рівні емоцій. Ми можемо не піддаватись на поляризацію, ми повинні не піддаватися на розділення. Немає поганих біженців, немає поганих громадян. Коли ми зможемо зайти на рівень порозуміння? Не зараз! Після! Франкл, творець логотерапії говорив про те, хто виживає. Ми не перші, хто пережив війну. Я скажу ці п’ять слів, що він говорив, як вижити на війні, але в кінці.
Зараз треба не піддаватися поляризації! Бо якщо зараз почне боротися схід і захід, ми одне одного повбиваємо і тоді росія нас переможе! Вони прийдуть на поле бою, де будуть лежати ідіоти. Якщо україномовні і російськомовні будуть боротися, якщо хороші біженці і хороші ті, хто залишився, будуть битися, то путлер буде тільки радий.
Розділяй і властвуй – римський закон. Нюрнберзький процес був через декілька років після війни. Якщо ми не будемо учасниками дисоціації, якщо ми будемо прагнути до інтеграції, то ця війна не буде посилюватись і поглиблюватись, ми не будемо створювати чистого поля для нашого ворога.
Що ж допоможе нам?
Які полярності нам треба об’єднати?
Професійна ідентичність vs Концептуальні відмінності Толерантність до інакшості іншого vs Загострене сприйняття відмінностей Спільна мета vs ідейні розбіжності.
Інтеграція зі світом vs ізоляція від світу.
Ітак, Віктор Франкл, творець логотерапії, не пропонував гестапівцям любити вязнів, не пропонував вязням обійматися з гестапівцями. Нам потрібна енергія гніву, злості. Між собою – так. До ворога – ні. Що зробив світ? Визначився!
Скільки світових компаній припинили роботу з росією? Вони понесли мільярдні збитки! Ви памятаєте латвійських психотерапевтів, які написали пост з підтримкою українців. Ви памятаєте італійського психоаналітика Бенуто сказав, що відмовився від роботи з росіянами, тому що під професією є щось більш фундаментальне: мораль, а не бабло, яке перемагає зло.
Поки іде війна, безпека – інстинктивна поведінка. Це нормально – не обіймати ворога. Навіть якщо є родичі у росії, це нормально зараз уникати, бо безпека зараз – найважливіше. «Першими зламались ті, хто вірив, що скоро все закінчиться. Після них ті, хто не вірив, що це будь-коли закінчиться. Вижили ті, хто фокусувався на своїх діях, без очікувань, про те, що може чи не може статися», - В.Франкл.
Ці п’ять слів про справжній гештальт-підхід. Не про минуле, бо воно відбулося. Не про майбутнє, а у тепер. Хто виживав? Ті, хто хотів побачитися з коханою жінкою. Хто хотів дописати книгу. В концтаборах, а це тривало роками, виживали не найздоровіші фізично люди. А ті, хто був психічно і психологічно здорові. Перше – сенс, мотивація, ціль. Друге – умовна стабільність. Стабільність є умовою психічного здоров’я. Те, що повторюється щодня. Люди щодня вставали і перетрушували солому, на якій спали. Щодня чистили зуби. Ці щоденні справи дають на щось спиратися. Третє – це мораль, на яку людина може спиратися. На мораль можна спертися як на фундамент. Якщо ти зрадник, ворог, це аморально і ти не маєш фундаменту, на який ти можеш спертися.
Наступне – віра. Ті люди, які вірять, що добро перемагає зло, що Україна переможе.
Останнє слово дуже співпадає з гештальт-концепцією: відповідальність.
Відповідальність за себе, за інших. Мами, які поїхали, що їм допомагає? Відповідальність.
Ще річ з якою я зустрілася. Колись ми були в америці. Там раз в пять років роблять збір усіх індіанців. Це корінні народи, яких потім «звільнили». Отож, збираються інціанці, які живуть в звичайному місці, їздять на машинах. Вони вдягать свої традиційні народні костюми, вони малюють обличчя, одягають пір’я, дістають там-тами. Більш магічного дійства я не переживала. І вони з людей у джинсах, куртках перетворюються на могутню націю, на могутніх воїнів, великих носіїв моральних цінностей. Кожне плем’я грає в свої там-тами. Вони входять у свій стан. У звичайному стані не переможеш ворога. Тому вони вдягаються, танцюють і співають. Потім вони всі сідають в одне коло, всі разом грають «Піснь перемоги». Коли я це чула, у мене йшли мурашки тілом. Це велична сила!
І ми теж переможемо! Ця війна є братовбивчою. Шольц говорить, що нарешті з німців зняте клеймо фашизму. Але арійці йшли вбивати людей іншої раси, віри. А тут той, хто завжди називав себе братом, приходить і вбиває. Згвалтування є страшним злочином.
Але ще страшніший інцест. Тому що коли чужа людина гвалтує, то вона не знає жертву. А коли це робить рідна людина, якій довіряли, яка мала захищати, це ще гірше.
Тому давайте витягнемо свої пір’я і тамтами. І будемо в них дружно стукати. А потім будемо багато плакати і сміятися. А зараз нам треба енергія злості і гніву. І голосно бити в тамтами.
Comments