Конспект лекції
з Гештальт-Конеренції КІГіП, 2022 рік
спікер Джей Левін:
Гештальт-терапевт, супервізор EAGT міжнародний тренер ГАТЛА (Гештальт Ассоціації Тренерів Лос–Анджелеса). Клінічний психолог з ПАР (Південно Африканської республіки).
Джей Левін про себе:
Я займаюсь консультуванням і викладаю психотерапію вже більше 20 років. Мій інтерес до того, як цінності формують особисту поведінку, відображається у публікаціях, як і моє бачення товариського світу.
Освіта: Навчався гештальт-терапії після закінчення магістратури по клінічній психології.
Сертифікований як гештальттерапевт і ліцензований радних по психічному здоров’ю у штаті Флорида. Джей Левін зареєстрований член Американської Консультативної Асоціації та член-спостерігач Європейської Асоціації Гештальттерапії, директор по навчанню Гештальт-Інституту Мексиканської затоки.
«Про страх та вибір»
Спершу хочу подякувати вам, що ви запросили мене прийняти участь у конференції, для мене честь бути поряд з вами у ці важкі часи. Ми живемо у дуже незвичні часи. Ще тривалий час ми будемо відчувати на собі вплив і певні труднощі, це не спринт, це марафон. Те, що відбувається зараз впливатиме на багато років на міжнародні та національні, міжособистісні стосунки. Я дуже пишаюся бути частиною цієї конференції.
Як я зрозумів цього ранку, вона присвячена питанням життя, питанням виздоровлення і я радий, що маю до цього відношення. Я дуже довго приймав рішення, про що говорити, бо є багато речей, які стосуються нинішньої ситуації. Тема сьогоднішньої зустрічі, яку я все ж вибрав, звучить як «Свобода і страх». Стосунки між свободою і страхом. Мої коментарі сьогодні стосуватимуться трьох частин: що таке травма, я поділюся своїм баченням цієї теми. Друга частина – це дискусія про страх, що таке страх з точки зору гештальту, яка функція та мета страху. Нарешті, я поговорю про свободу. Я маю на увазі вашу свободу обирати відповідь на ситуацію.
В 1946 році вже зявилась ідея про зв’язок між страхом і свободою. Після Другої світової війни свобода від страху була визнана базовою людською потребою. Я вважаю, що це може бути людським правом, але ми не можемо створити світ без страху. І я не говорю про свободу від страху, це неможливо, я хочу говорити про свободу і страх, як вони між собою повязані. Моя розповідь починається з опису того, що таке травма. Щойно ми про це поговоримо, ми зможемо поговорити про свободу і страх. Це лише моя точка зору, у вас може бути власна думка, мені теж цікаво з ним познайомитись.
1. Визначення травми я беру від Фройда, але в гештальті на це питання схожий погляд. Всі травми формуються навколишнім середовищем, яке порушує межі нашої безпеки, межі нашого дому. Взагалі таку ситуацію, коли навколишнє середовище порушує відчуття безпеки і відчуття свого дому, таке середовище ми називаємо токсичним. В найменшій мірі ми називаємо токсичним таке середовище, в якому недостатньо підтримки. Травматичною подією я називаю те, коли людина стає безпорадною та вразливою. В нормальній ситуації ми спираємося на зовнішню підтримку, щоб впоратися з власною безпорадністю. В травмі ми позбавлені цієї підтримки.
В такій ситуації коли існує небажане для субєкта відсторонення підтримки, в такій ситуації немає можливості для здорового росту та розвитку. Це є дуже значущим, коли середовище дає можливість відчувати свій дім, коли ми можемо на це спиратися. Ця ситуація , коли навколишнє середовище може бути таким, яке викликане діяльністю людей (війна), або природні явища (цунамі та ін). Коли середа загрожує нашому виживанню. Токсичність середи призводить до відчуття бездомності та знехтуваності, покинутості. Така подія призводить до відчуття екзистенційної самотності, бездомності.
Я вважаю, для багатьох з вас слова «бездомність» є не образним, а реальним. Багато хто з вас покинули свої домівки, хтось їх втратив. Навіть якщо ви в прямому сенсі не втратили будинок, ви втратили стосунки, в яких ви можете знаходитись не боячись осуду, відкинутості. У цьому сенсі почуття бездомності поширюється на всю міжнародну спільноту, оскільки страх вторгнення, страх порушення кордонів присутній у всіх, якщо людина зовсім не зомбована. Токсичність цього полягає у тому, що присутні вторгнення і погрози життю.
Ці токсичні події є тривалими і повторюваними. Навіть одинична подія може сформувати травматичний досвід. Для деяких людей достатньо пережити одного разу досвід загрози життю. Для терапії травми важче мати справу з випадками, коли людина зашкодила іншій людині, ніж коли травма є внаслідок природних катаклізмів. Це ми можемо описати як тортури. Цілеспрямований вплив на країну за допомогою страху є катуванням. Також говорячи про травму я хочу додати, що відповіддю людиною на травматичну подію може бути переживання вини, сорому, тривогу. Те, як людина відповість на травму, залежить від її особистої історії.
З ситуаціями, коли причиною стала людина, це є викликом для довіри іншим людям. Коли сталася природня катастрофа, ми можемо звинуватити природні сили чи Б-га, а коли причиною є людина, то порушена базова довіра. Інша людина цілеспрямовано спричинила шкоду.
Питання: «Я помітила таке протиріччя: коли оточення є токсичним, я не можу довіряти своїм власним почуттям, у травмі наче є потреба у підтримці і бажання втекти. Наче я маю довіряти оточенню, але хочу втекти».
Відповідь Джея: «Так звичайно, спершу ви не можете бути впевненими. Перша реакція на травму- шок. Спершу люди відчувають себе знечуленими (десенситизація). Це нормально в такій ситуації перестати відчувати: фізично, психологічно закритися, перестати відчувати. В залежності від роду травми цей шок може тривати годину, тиждень, декілька тижнів, поки це почне розсіюватися. Лише тоді приходить усвідомлення почуттів, наприклад, страху. Тоді ви починаєте усвідомлювати, тоді страх стає меншим, ви починаєте дивитись навколо, чи середа і оточення є підтримуючими, чи ні . Далі після шоку приходить стадія усвідомлення, приходить страх і тривога.
2. Страх – це відповідь на реальну загрозу, а тривога – це не відповідь реакція на уявну загрозу. Тут не завжди легко відрізнити страх і тривогу, а також чи є загроза реальною чи уявною. Це не просто, але важливо усвідомлювати. Тут вам може знадобитися чиясь допомога. Це не те , що можна визначити самостійно, поки ви знаходитесь у кімнаті, слухаючи музику. Це можна визначити у контакті з іншою людиною. І тут я підхожу до протилежної речі, як ви можете подумати, але для мене це не є протилежним.
Прошу вас подумати про те, що спершу страх є природньою відповіддю ще до того, як ви подумаєте про загрозу, він є рефлекторним, його мета – забезпечити вашу активність у відповідь на загрозу.
З точки зору гештальт-терапії, уникнення усвідомленості страху, погрози і уникнення контакту є проблемою. Не сам страх, а уникнення усвідомленості. Коли ми уникаємо усвідомленості і контакту з нашим страхом, ми додаємо до вразливості і почуття безсилля. Уникнення добавляє нам стресу, не підтримує нас.
Уникнення переживання страху робить наші вибори і дії більш складними. Хочу вам показати вам з точки зору гештальт-терапії, як діє страх. Це відрізняється від побутової мудрості. Страх не є орієнтиром, керівництвом для дій, але є природнім підгрунтям для дії (Арнольд Бейсер «Парадоксальна теорія змін»). Ця ідея є важливою, хочу вас запросити роздивитися її. З цієї точки зору страх є вашим «другом». Лише в тому випадку, коли він не керує вашими діями, а є здоровим підгрунтям для дій. Коли ми так поводимось зі страхом, то тоді з поля народжується фігура, зєявляються реальні потреби і тоді ми можемо діяти. Ми можемо повернутися до позиції, що ми можемо вибирати, діяти замість того, щоб бути безсильними і безпомічними.
Декілька інтервенцій, які можуть бути корисними, коли люди приходять у стані страху і паніки. Дуже важливо м’яко, потроху подивитися на їх страхи у контакті з вами. Я думаю, що лікувати цей страх можливо лише у контакті з іншою людиною, коли базова довіра до іншої людини відновлена. Я не думаю, що страх можна подолати, якщо людина залишається в ізоляції. Це може роз’їдати душу, якщо не розділяти страх з кимось. Ми всі потребуємо бути у контакті з іншими людьми, бути у контакті зі своїми страхами, щоб допомогати іншій людині контактувати з її страхами. Коли ви розумієте і маєте досвід, що страх є вашим переживанням, тоді ви можете допомогти іншій людині проживати страх. Страх не є ознакою слабості. Ознакою слабості є уникнення переживання страху.
Питання: «Що робити з тваринним страхом, що з’явився внаслідок війни?».
Відповідь: «Це терапевтичне питання для вас і клієнтів. Це дорефлекторна організмічна відповідь, що є шоком, а не усвідомленою відповіддю. Коли це відбувається, то вплив на людину такий сильний, що людина не відчуває нічого, вона ходить як зомбі, тоді по троху щось зявляється у свідомості. Тоді потрібно знайти людину, з якою можна про це просто поговорити, не змінювати нічого, але просто поговорити. Не намагатися щось зробити зі страхом, уникати його. А підтримати контакт, в якому можна ділитися страхом. Здатність говорити, ділитися своїм страхом є зцілюючим, лікуючим. Як правило, в цей досвід важко застрибнути. Це треба робити маленькими кроками, наче заходиш у холодну воду, щоб розділити цей досвід з іншою людиною».
Питання: «Чи можна сказати, що я уникаю страх, якщо я не читаю погані новини. Як у клієнтів відрізняти тривогу і страх, як відрізняється робота з клієнтами».
Відповідь: «Відповідаючи на перше питання, варто зауважити, що ви завжди балансуєте між контактом і підтримкою. Це те, що ви робите щодня. Завдання терапевта створювати почуття дому, підтримки так, щоб він міг рухатися до переживання почуттів, які його переповнюють. Ми даємо достатню кількість підтримки, якої не вистачало у середовищі. Неможна вчити дорослого плавати, кидаючи його у найглибше місце водойми. Ми підтримуємо маленькі кроки, щоб навчити плавати».
Друге питання. Дуже важко спершу відрізнити тривогу і страх. Але ми можемо досліджувати, як клієнт реагує, на що реагує: на фантазії чи на реальність. Це дуже повільний процес розрізнення, у контакті з більш стабільною, підтримуючою людиною».
Comments