Артур Шопенгауер (1788 — 1860) — видатний німецький філософ, один з найбільших представників ірраціоналізму. Його головною працею став трактат «Світ як воля і уявлення», в якому він провів метафізичний аналіз волі людини. Цей твір справив величезний вплив на Фрідріха Ніцше, Льва Толстого, Зигмунда Фрейда, Карла Юнга і багатьох інших мислителів XIX і XX століть.
Але найпопулярнішою його роботою вважається книга «Афоризми життєвої мудрості». У цьому своєрідному «підручнику життя» Шопенгауер відійшов від властивого йому песимізму і глянув на існування людини з позицій епікуреїзму.
Іноді нам здається, що ми тужимо за яким-небудь місцем, тоді як насправді ми тужимо про той час, який ми там провели, будучи молодшими і бадьорішими, ніж тепер. Так обманює нас час під маскою простору…
Багатство подібно солоній воді - чим більше її п'єш, тим сильнішою стає спрага. Це стосується і слави.
«Нормальна», середня людина змушена шукати життєвих насолод у нестямі: в майні, чині, шлюбі і дітях, друзях, в суспільстві і т.п., і на них споруджувати своє щастя, тому щастя руйнується, якщо вона їх втрачає або в них обманюється. Її положення можна виразити формулою: центр його ваги — поза ним. Тому її бажання і капризи постійно змінюються, якщо дозволяють кошти — вона то купує будинки, коней, то влаштовує свята і поїздки, взагалі веде шикарне життя. Задоволення вона шукає у всьому навколишньому, зовні, подібно хворому, який сподівається в бульйоні і ліках знайти здоров'я, справжнє джерело якого — його життєва сила.
Спокійний, веселий темперамент, що є наслідком доброго здоров'я і сильного організму, ясний, живий, проникливий і правильно мислячий розум, стримана воля і з тим разом чиста совість — ось блага, яких замінити не зможуть ніякі чини і скарби.
Будь-який розум залишиться непоміченим тим, хто сам його не має.
Світ, в якому живе людина, залежить перш за все від того, як його дана людина розуміє, а, отже, від властивостей її мозку: в залежності від них світ виявляється то бідним, нудним і вульгарним, то навпаки, багатим, повним інтересу і величі.
Вигукувати з ентузіазмом «Честь вище життя» — значить по суті стверджувати: «Наше життя і достаток — ніщо, суть в тому, що думають про нас інші».
Слід утримуватися в бесіді від всяких критичних, хоча б і доброзичливих зауважень: образити людину легко, залагодити ж образу важко, якщо не неможливо.
Люди, що живуть прагненнями і надіями, тобто майбутнім, дивляться завжди вперед і з нетерпінням поспішають назустріч прийдешнім подіям, ніби ці події принесуть їм справжнє щастя, і пропускають тим часом сьогодення, не встигнувши ним насолодитися, ці люди, незважаючи на написану на їхніх обличчях серйозність, подібні тим віслюкам, яких в Італії змушують йти швидше, привішуючи до кінця палиці, укріпленої на їх голові, оберемок сіна, який вони бачать близько перед собою і ось-ось сподіваються дістати.
Comments